Основний обробіток грунту під кукурудзу.

 

 

Лабораторна робота №1

Час: 2 години

Тема: Зернові сівалки

Мета: Вивчити призначення, будову, основні регулювання, технологічний процес роботи та можливі несправності зернових сівалок

ЗМІСТ

Посівні машини призначені для висівання насіння сільськогосподарських рослин окремо або одночасно з внесенням мінеральних добрив.

До зернових сівалок відносять зерно-тукові, зерно-трав’яні, льонові, рисові, соєві та ін.

Зерно-тукові сівалки СЗ-3,6 призначені для сівби насіння зернових, зернобобових, круп’яних та інших культур з одночасним внесенням у рядки гранульованих мінеральних добрив.

К рабочим органам сеялки относятся семявысевающий аппарат 10 (рис. 1.1), бункер 1 для семян и удобрений, туковысевающий аппарат 2, семяпроводы 3, сошники 6 и загортачи 7. Сборочными единицами и механизмами являются рама 9 со спицей 12, опорно-приводные колеса, механизмы подъема и установки глубины хода сошников и механизмы 8 передачи движения от колес к валам высевающих аппаратов. Для прямолинейного вождения агрегата и посева семян без огрехов сеялка снабжена специальными указателями (маркерами).

Технологічний процес роботи. Насіння і мінеральні добрива, що засипані у відповідні відділення зернотукового бункер 1 самопливом надходять до висівних апаратів. Під час руху сівалки від опорно-привідних коліс за допомогою механізму передач приводяться в обертовий рух насіннєвисівні 10 і туковисівні 2 апарати. Котушки насіннєвисівних апаратів жолобками захоплюють порції насіння і подають їх у насіннєпроводи 8. Із тукового відділення ящика добрива штифтовими котушками туковисівних апаратів 2 подаються на лотоки, по яких вони також потрапляють у насіннєпроводи. Потім насіння разом із мінеральними добривами надходить у розтруби сошників і по їхніх напрямних пластинах спрямовуються на дно борозни, що утворюється дисками сошників. Насіння і добрива в борознах спочатку присипаються ґрунтом внаслідок самоосипання стінок борозни, а потім загортаються за допомогою загортачів 7. Робоча ширина захвату сівалки 3,6 м, тяговий опір 3,5 кН, глибина ходу сошників 4...8 см, місткість зернового відділення ящика 453 дм³, а тукового — 212 дм³. Робоча швидкість до 12 км/год.

Рис. 1.1. Сівалка СЗ-3,6:

а – загальний вид; б – технологічна схема роботи;

1 – зернотуковий ящик; 2 – туковисівний апарат; 3 – насіннєпровід;

4 – вал підйому сошників; 5 – вал контрприводу; 6 – сошник;

7 – загортач; 8 – передавальний механізм; 9 – рама; 10 – висіваючий апарат для зерна; 11 – підніжна дошка; 12 – сниця; 13 – причіп;

14 – регулятор заглиблення; 15 – гідроциліндр

Сівалка зернотукоа стерньова СЗС-6 (рис. 1.2) застосовується для рядкової сівби зернових, дрібно- і середньонасіннєвих зернобобових культур по стерньових фонах одночасно з передпосівною культивацією, внесенням гранульованих мінеральних добрив і коткуванням ґрунту в рядках. Це сівалка секційна модульна. Ширина захвату одного модуля 2 м. Кожен модуль має зернотуковий ящик 6, насіннєвисівні 7 та туковисівні апарати, лапові сошники 13, клиноподібні металеві котки 12, переднє самовстановлюване 1 і заднє опорне колеса, раму 3, механізм передачі і причіпний пристрій 2. Сошники 13 встановлено у три ряди. Кожен сошник закріплений шарнірно до рами і утримується двома амортизаційними пружинами 14, які сприяють самоочищенню сошників і, крім того, є запобіжними. Ширина міжрядь у модулі 22,8 см. Від котків 12 рух передається ланцюговою передачею на висівні апарати. Котки ущільнюють ґрунт після проходження сошників і формують борозни в рядках. Глибину ходу сошників регулюють упором на штоці гідроциліндра і довжиною тяги механізму підйому.

Рис. 1.2. Схема модуля зернотукової стерньової сівалки СЗС-6:

1 – опірне колесо; 2 – причіпний пристрій; 3 – рама; 4 і 5 – тяги;

6 – зернотуковий ящик; 7 – насінневисівннн апарат; 8 – насіннєпровід;

9 – гідроциліндр; 10 – регулювальна гайка; 11 – підніжна дошка;

12 – котки; 13 – сошник; 14 – пружина сошника

Робоча ширина захвату сівалок СЗС-6 і СЗС-12 становить відповідно 6,15 і 12,3 м. Робоча швидкість до 10 км/год.

Сівалки універсальні пневматичні СУПН-8, СУПН-8А, СУПН-6 і СУПН-6А призначені для пунктирної сівби відсортованого, каліброваного і некаліброваного насіння кукурудзи, соняшнику, рицини, сорго, сої та інших просапних культур з одночасним внесенням окремо від насіння гранульованих мінеральних добрив. Агрегатують їх з тракторами класу 1,4.

Сівалка начіпна СУПН-8А складається з основної рами 3 (рис. 1.3), двох опорно-приводних пневматичних коліс 1, восьми посівних секцій, чотирьох туковисівних апаратів 4, вентилятора 5, повітропроводів 6, механізму передач 2, двох маркерів, уніфікованої системи контролю технологічних параметрів (УСК) і транспортного пристрою.

Кожне опорно-приводне колесо з механізмом передач 2 кріпиться до рами 3 за допомогою кронштейна і приводить у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена на підшипники кочення, на сівалці встановлені туковисівні апарати шнекового типу АТП-2. Висівний апарат являє собою вал, на якому закріплені два пружинні шнеки з лівою і правою навивками. Шнеки апарата при роботі подають добрива у дві посівні секції.

Рис. 1.3. Функціональна схема сівалки СУПН-8:

1 – опорно-приводне колесо; 2 – механізм передач; 3 – рама;

4 – туковисівний апарат; 5 – вентилятор; 6 – повітропровід;

7 – тукопровід; 8 – бункер для насіння; 9 – насіннєвисівний апарат;

10 – колесо прикочувальне; 11 – шлейф; 12 – загортач; 13 – сошник

Вентилятор 5 відцентрового типу закріплений в центральній частині рами. Ротор вентилятора приводиться в рух від валу відбору потужності трактора. Кожух вентилятора має розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці повітропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Кожна посівна секція складається з паралелограмного механізму 3 (рис. 1.4), який вона кріпиться до рами сівалки, висівного апарата 1 з бункером 6 для насіння, комбінованого сошника 2, загортачів 9, прикочуючого колеса, шлейфа 8, механізмів привода висівного диска і регулювання заглиблення сошників 7.

Рис. 1.4. Посівна секція сівалки СУПН-8:

1 – висівний апарат; 2 – сошник; 3 – паралелограмний механізм;

4 – передній кронштейн; 5 – рама; 6 – бункер для насіння; 7 – механізм регулювання заглиблення сошника; 8 – шлейф; 9 – загортач

Сеялки снабжаются туковысевающими аппаратами АТД-2 дисково-скребкового типа которые могут высевать гранулированные и порошковидные удобрения.

Технологічний процес роботи. Висівні диски насінне- 9 (див. рис. 1.3) і туковисівних 4 апаратів приводяться в обертовий рух через механізм передач 2 від опорно-приводних коліс 1. Вентилятором 5 створюється розрідження, яке через повітропровід 6 передається до підковоподібної порожнини висівного апарата.

Насіння, засипане в бункер 8 висівного апарата, надходить у забірну камеру. Тут насіння, що знаходиться біля, отворів диска, присмоктується до нього і обертовим рухом диска переноситься із забірної камери в нижню порожнину корпуса висівного апарата. Зайве насіння зчищається з диска штирями вилки і спрямовується назад до забірної камери.

При переході отворів з насінням із зони розрідження в зону атмосферного тиску насіння відпадає від отворів і вкладається на ущільнене дно борозни, що утворюється насіннєвою п’яткою сошника 13.

Висівний диск туковисівного апарата при обертанні переносить за собою нижній шар добрив, частина яких відсікається скребками, спрямовується через вікна до лійок і через тукопроводи 7 надходить у борозенки, що утворюються туковими п’ятками сошників 13.

Загортачі 12, розміщені за сошником, закривають борозенки з укладеним добривом і насінням. Прикочувальне колесо 10, вслід за загортачем ущільнює грунт над борозенкою, забезпечуючи контакт між насінням і грунтом, що зумовлює відтягування вологи до насіння. Шлейф 11 розрівнює поверхню зони рядка і створює над нею мульчуючий шар грунту.

Тема : Щозмінне, періодичне та сезонне технічне обслуговування тракторів та сільськогосподарських машин.

 Тема уроку: Періодичність проведення технічного обслуговування тракторів і сільськогосподарських машин ТО-1, ТО-2, ТО-3.

Види і періодичність технічного обслуговування трактора.

 Основні поняття

Під час роботи трактора відбувається поступове спрацювання його деталей, слабнуть кріплення, порушується регулювання. Щоб забезпечити нормальну роботу необхідно організувати правильний догляд за трактором, своєчасно здійснювати змащування, регулювання, тобто проводити технічне обслуговування.

Технічне обслуговування – це комплекс робіт для підтримки роботоздатності машини при обкатці, використанні та зберіганні.

У сільському господарстві діє планово-попереджувальна система технічного обслуговування машин, до складу якої входять експлуатаційна обкатка, технічне обслуговування під час експлуатації машини, зберігання.

Періодичність технічного обслуговування є відрізком часу між видами технічного обслуговування.

Засоби технічного обслуговування – це засоби технічного спорядження та споруди, призначені для виконання технічного обслуговування та ремонту.

Діагностування – процес визначення технічного стану машини за зовнішніми ознаками, без розбирання.

Трудомісткість технічного обслуговування – трудовитрати на здійснення одного виду технічного обслуговування.

Обкатка – введення машини в режим нормальної експлуатації.

Ремонт – усунення несправностей та поновлення робото-здатності трактора (машини).

Зберігання – це система заходів, що забезпечує захист тракторів та сільськогосподарських машин. їх агрегатів і деталей від руйнівного впливу вологи, газів, хімічних з'єднань та розукомплектування.

Експлуатаційна обкатка

Мета обкатки нової та відремонтованої машини полягає у забезпеченні прироблення робочих поверхонь деталей, що збільшує строк їх роботи.

Обкатка машин здійснюється поступово з наростаючим навантаженням. Режим обкатки складається зпідготовки трактора до обкатки, обкатки трактора на холостому ході та обкатки трактора під навантаженням. Час обкатки тракторів – не менше 30 год. На початку обкатують двигун внутрішнього згорання на холостому ході 15 хв, далі продовжується обкатка на легких роботах. Наприклад, під час обкатки стежать за роботою вузлів та агрегатів, прослуховують двигун та трансмісію на всіх режимах, усувають несправності.

Після обкатки та зовнішнього огляду трактора складається акт обкатки, робиться позначка у технічному паспорті.

Види технічного обслуговування та ремонту

Вирізняють такі види технічного обслуговування тракторів: щозмінне технічне обслуговування – на початку зміни або через 8–10 годин роботи; ТО-1 (через 60 мото-годин); ТО-2 (через 240 мото-годин); ТО-3 (через 960 мото-годин); сезонне технічне обслуговування (при переході до весняно-літнього або осінньо-зимового періоду експлуатації); технічне обслуговування в особливих умовах експлуатації.

Місцем проведення ТО-1, ТО-2 може бути місце роботи машини; ТО-3 – здійснюється на станціях, пунктах технічного обслуговування або у стаціонарних майстернях.

Виділяють два види ремонту: поточний та капітальний.

Поточний ремонт передбачає відновлення робото-здатності виробу і полягає у заміні окремих частин.

Капітальний ремонт передбачає відновлення будь-якої частини машини та максимальне поновлення її моторесурсу.

Для сільськогосподарських машин стандартом визначені такі види технічних обслуговувань:

–          щозмінне – на початку зміни;

–          перше технічне обслуговування (тільки для складних самохідних та стаціонарних машин);

–          через 60 мото-годин роботи;

–          друге технічне обслуговування (через 240 мото-годин роботи);

–          післясезонне технічне обслуговування – по закінченні сезонних робіт.

Допускається відхилення від визначеної періодичності здійснення технічних обслуговувань на 10%.

Розрахунок періодичності технічного обслуговування трактора можна проводити за витраченим ним пальним при середньому завантаженні трактора (див. таблицю 8.1).

Порядок проведення періодичних технічних обслуговувань такий: 1-1-1-2-1-1-1-2-1-1-1-2-1-1-1-3.

Щозмінне технічне обслуговування включає очистку трактора від пилу та бруду, мийку, перевірку стану зовнішніх кріплень (при необхідності їх підтягування); перевірку стану двигуна, акумуляторної батареї, рульового керування, системи освітлення, гальм; перевірку рівнів охоло­джувальної рідини в радіаторі, мастила в піддоні картера дизеля (через 15...20 хв після його зупинки), повітряного очисника, доливання робочих рідин до заданих рівнів.

Перше технічне обслуговування (ТО-1) передбачає виконання всіх операцій ЩТО та ще додатково: перевірку та (за необхідності) регулювання натягу пасів вентилятора, генератора, тиск повітря у шинах; перевірку стану акумуляторної батареї та очистку її від бруду; обслуговування повітряних очисників; злив відстою пального та мастил; перевірку вільного ходу важелів та (за необхідності) регулювання; перевірку та (за необхідності) регулювання педалей керування трактором.

Друге технічне обслуговування (ТО-2) виконує майстер і тракторист-машиніст за місцем роботи трактора або на пункті технічного обслуговування.

При ТО-2 здійснюються операції першого обслуговування та додатково такі: заміна мастила в системі змащування дизеля; очистка та промивання паливних фільтрів, ротора мастильного фільтра, фільтра гідросистеми, коробки передач, заднього моста; перевіряють та регулюють зазори між клапанами та коромислами, зчеплення, натяг гусениць; перевіряють надійність кріплення всіх агрегатів трактора; регулюють паливну апаратуру; змащуюють трактор відповідно до карти змащування.

Третє технічне обслуговування (ТО-3) виконує майстер і трактористи на пункті технічного обслу­говування або в майстерні. Якщо необхідно, перед проведенням ТО-3 здійснюють діагностування трактора.

При ТО-3 спочатку повторюють операції ТО-2, а потім додатково виконують: перевірку та регулювання форсунок і паливного насоса на спеціальних стендах, магнето, підшипників ходової системи, гідропідсилювача рульового керування; перевіряють точність контрольних приладів за еталонними; видаляють накип з системи охолодження; промивають систему змащування двигуна; промивають дизельним пальним вузли трансмісії; змащують всі вузли відповідно до карти змащування; перевіряють та регулюють всі вузли та механізми.

Якщо трактор працює впродовж всього року, то при переході до осінньо-зимового (ОЗ) та до весняно-літнього (ВЛ) періоду експлуатації здійснюється сезонне технічне обслу­говування (СТО).

До операцій сезонного технічного обслуговування належать: очистка та мийка трактора; планове технічне обслуговування; заміна мастила, пального у відповідних системах сортами, відповідними до пори року, промивання баків; відключення або підключення мастильного радіатора. На осінньо-зимовий період утеплюють кабіну, двигун, вмикають систему опалення кабіни. На весняно-літній період знімають теплі чохли, вимикають індивідуальне опалення.

Зберігання машин

Після виконання технологічних процесів виникає необхідність поставити техніку на зберігання. Зберігання тракторів і машин повинно організовуватися відповідно до стандартів.

Зберігання є складовою частиною планово-попереджувальної системи технічного обслуговування машинно-тракторного парку.

Машини зберігають на обладнаних місцях зберігання, що розташовані у виробничих базах господарств та пунктах ТО. Місця зберігання машин повинні мати: закриті приміщення, гаражі, накриття, відкриті майданчики з твердим покриттям для складання агрегатів, регулювання машин, майданчики для списаної техніки; склади для зберігання деталей та агрегатів, що зняті з машин; майданчик з естакадою для миття; вантажо­підіймальне обладнання, підставки для постановки та зняття машин зі зберігання; приміщення для оформлення документів, огорожу, освітлення території зберігання.

Залежно від тривалості розрізняють три види зберігання:

- міжзмінне – коли машини зберігаються менше 10 діб;

- короткочасне – від 10 діб до 2 місяців;

- тривале – більше двох місяців.

 

 

 

 

 

Матеріально-технічна база господарства зумовлює способи зберігання:

·         закритий, що передбачає зберігання техніки в закритих приміщеннях (повітках, боксах, гаражах); цей спосіб є найбільш якісним для зберігання складних машин;

·         відкритий спосіб – передбачає зберігання на відкритих майданчиках з обов'язковою консервацією та герметизацією знятих деталей для складського зберігання;

·         комбінований спосіб – передбачає зберігання техніки під накриттям.

До заходів щодо зберігання машин належать: загальна організація, вибір та підготовка місць зберігання, під­готовка машин до зберігання, контроль та технічне обслу­говування машин під час зберігання, зняття машин зі зберігання.

На техніку, що поставлена на тривале зберігання, складають приймально-здавальний акт, що зберігається в бухгалтерії.